Домагатися,наполягати,натискати,вимагати
Оно нарушается например если родители в качестве наказания запирают детей в комнате (на училка говорила что права человека и ребёнка во многом схожи)
<span>"В разных точках Земли небо выглядит по разному. Вид небосвода зависит от того, на какой параллели расположен наблюдатель, т. е., проще говоря, какова широта места наблюдения. Широта данной точки на Земле — это расстояние в градусах от земного экватора до данной точки. Так, к примеру, широта Москвы 56° (точнее, 55°45'), широта Санкт-Петербурга-59°56', Алма-Аты - 43461 По звездам можно установить, на какой широте наблюдатель наблюдает за звездами. Для этого надо померить угловое возвышение полюса мира (обычно Полярной звезды) над горизонтом, которое всегда будет равно географической широте места. Таким образом, например, установили и широту указанных городов.
Вроде Правильно :3 </span>
ВЧИНОК ЯКИМ Я ПИШАЮСЬ
Напевно в житті кожної людини є вчинки, якими він пишається і є такі, за які безмежно соромно.Люди здійснюють різні вчинки - під впливом обставин, за велінням душі, тому що так прийнято, та хіба мало чому. І я, звичайно, не виняток.Порившись в своєму минулому я із задоволенням виявила що вчинків, якими я в принципі можу пишається скоєно чимало - від наполегливої багатомісячної боротьби за життя підібраною вмираючої собаки до благополучно завершилася реанімації сторонньої людини, від досягнень на роботі (так, можна пишатися і цим, коли тобі протистоїть твоє ж начальство а ти повинен захищати співробітників) до благодійності ... Але ... Є одне АЛЕ!Доросла людина робить добрі, добрі вчинки, все-таки усвідомлюючи, що живе в соціумі, і що про його вчинок все одно стане комусь відомо - нехай навіть комусь одному. І людина, здійснюючи добрі справи, все одно знає, що його хтось схвалить, хтось похвалить. Так от чи можна вважати такі вчинки абсолютно безкорисливими, і чи можна в силу такого лукавства стовідсотково пишатися ними?І тут я згадала один випадок, і зрозуміла - так, це те, чим я можу пишатися! Можу пишатися, бо була дитиною, бо не оглядалася на інших, не позувала, мене не цікавило громадську думку. Тому що найщиріші вчинки роблять саме діти.Я тоді була ще маленькою - всього 8 років. І я тільки-тільки навчилася плавати. Ми всією сім'єю поїхали на море, і там я подружилася зі своєю ровесницею.Напевно всі діти знають як це здорово - сісти попою в надувний круг і весело гойдатися на хвилях. Так вчинила і моя нова подруга - села в коло і відпливла від берега. Хвилин через 10 я з жахом виявила, що її відносить у море - вона вже майже допливла до буйків, і її відносило все далі і далі. Я в той момент, не роздумуючи, кинулася плисти за нею. Я погано плавала, але подумала, що якщо я її наздожену, зможу взятися за коло і відбуксує її до берега. Звичайно, доплисти я не змогла, але все закінчилося добре, нас все-таки помітило доросле населення.<span>Так от, в той момент я не бажала чийогось схвалення, я просто хотіла врятувати ту дівчинку, тому я можу по-справжньому пишатися цим вчинком!</span>
Вьетнам флаг ясно прости нечего писать