Даны: 1- правильный усеченный конус с основаниями ∅100 и ∅30, выс. 100. В него горизонтально "врезаны" (точнее как бы "влиты", т.е. внутри это единое сплошное тело):
2- второй правильный усеченный конус ∅60, верхнее тоже ∅30, выс. 60. На глубину до оси симметрии, т.е верхнее осн. ∅30 второго на оси первого. На плане оси совпадают (симметричное расположение).
3- правильная 5-угольная призма, диаметр описанной у которой ∅60 (это не тело, а образующий размер). "Врезана" боком, её ось симметрии смещена от оси симм. первого конуса на 20мм, что и определяет глубину врезки.
Между собой пресекаются 1 и 2 конусы, и 1 конус с призмой. Призма и 2 конус не пересекаются.
Решение задачи -на левом чертеже и построены три вида этого сплошного! тела и реально криволинейные (а не условные прямые) линии пересечения (сопряжения) поверхностей.
Как делается -смотри "Курс начертательной геометрии", методы построения линий пересечения конус -плоскость (для призмы) и конус -конус, вспомогательные плоскости и сферы
Напиши то что они храбро сражались за Россию. Они бились до последнего. До последней капли крови. Они мужественно отстаивали города села деревни.
Історичні пісні — це епічні твори про події далекого минулого, їх, без перебільшення, можна вважати єдиними свідками боротьби наших предків з татарами й турками, художніми документами польсько-шляхетського поневолення України і визволення з-під цього гніту. Майже вся наша багатовікова історія — це боротьба за волю. На зміну одним колонізаторам приходили інші, та кожен намагався не тільки підкорити край, але й знищити будь-які ознаки його національного життя. Заборонялися українські книжки, українська мова, народні звичаї та обряди. Заборонялася навіть пісня, яка, всупереч усім заборонам, продовжувала жити й допомагала народові у найтяжчі часи.
Історичні пісні — це передусім розповідь про трагедію нашої Батьківщини, яка страждала від ворожих нападів.
Зажурилась Україна, що нігде прожити.
Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти.
У цій народній пісні образно змальовано горе поневоленого краю. Ще жахливішою є картина людських страждань у пісні "За річкою вогні горять". Спалене село, зарубана стара ненька, дівчина-полонянка — ось наслідки того, як "татари полон ділять". Пісні про напади турків і татар, про битви з ляхами пройняті сумом, болем — вони ніби тужливий плач над усіма загиблими та полоненими.
Україна "журилась", але ж не корилась! Бо мала мужніх і вірних синів-захисників, борців за її свободу. Данило Нечай, Морозенко, Байда, Дорошенко, Сагайдачний та багато інших славних героїв
стали персонажами народних пісень. Читаючи або слухаючи їх, ніби бачиш, як мучився від тортур Байда, але не відцурався ні рідної землі, ні своєї віри. Сумуєш разом з Україною за козаком Морозенком, якому турки вигадали жахливу кару. Уявляєш, як "попід горою, степом-долиною, козаки йдуть", а попереду — Дорошенко "веде своє військо хорошенько".
<span>Створення образів захисників Вітчизни — друга цінна ознака українських історичних пісень. Майже всі вони — носії моральних якостей. Життя козака минало серед пожеж, у кривавих битвах, але його серце не черствіло, не втрачало здатності любити матір і батька, сестру або наречену. Герої історичних пісень сповнені гідності. Вони швидше загинуть, ніж дозволять підкорити себе. Коштовність народної творчості зумовлена, на мою думку, саме цим — уславленням кращих рис національного характеру, уславленням борців за волю і щастя України.</span>