Ответ:
моя мама самая лучшая
имя моей мамы......
характер.......
внешность очень красивая
она очень вкусно готовит,как будто руки из золата.
она поддерживает меня и в трудном минуте.я её очень сильно люблю .она самая хорошая,лучшая,красивая,умная,веселая.мама будь всегда как и сейчас красивой,умной. желаю тебе много денег.будь здоровым.счястливым.люблю тебя
Объяснение:
вместо точек вставь нужное.
Когда-то Дубровский и Троекуров были закадычными друзья и
бывшими товарищем, но по вине Троекурова они крупно поссорились и Троекуров,
используя подкуп судей, становится хозяином дома Дубровских. Младший
Дубровский горячо переживает позор отца и не допускает того, чтобы его враг
стал проживать в их доме, он сжигает дом, уходит в лес и становится
разбойником. Желая отомстить заклятому врагу их семьи, Дубровский подкупает
учителя-француза Дефоржа и под его видом проникает в дом к Троекуровым. Так случилось,
что он влюбляется в дочь Троекурова, и Машенька отвечает ему взаимностью.
НоТроекуров выдает свою семнадцатилетнюю дочь замуж за старого князя. Конечно,
Дубровский пытается препятствовать этому неравному браку, получив согласие
Маши, но …опоздал. В день свадьбы люди Дубровского окружают карету князя для
того, чтобы освободить Машу, но она отказывает Дубровскому, потому что дала
клятву верности князю. После этого Дубровский распускает свою банду и уезжает
за границу.
<span><u>
Герои</u><span>
Владимир Дубровский </span><span>
<span>Кирила Петрович Троекуров </span>
<span>Спицын </span>
<span>Марья Кириловна
Троекурова князь
Верейский </span>
<span>Андрей Гаврилович Дубровский, отец
Владимира </span>
<span>Архип, старый крестьянин полковник </span>
<span>Парамошка </span>
<span>учитель французского</span></span></span>
Церковь покрова на Нерли самый расспространённая церковь . папроси любово соотечествиника назвать церковь и он скажет церковь пакрова и Иисуса Христа .Чем расспрастранённы два ответа . Тем то что на Нерли очень много церквей и памятников. там стоит величиствинный храм Покрова . по истории его строили не долго всеволишь 65 дней , застройку и проклад там много икон которые не раз списали жизнь людям. икон до нашего времени сохранилось не много но всегда можно зайти и посмотреть их . на псху очень много там собирается свищеников . и молються за весь мир.
Поль Верлен коротка біографія Поль-Марі Верлен (Paul Marie Verlaine) народився 30 березня 1844 в місті Мец, в сім’ї військового інженера. Після відставки батька сім’я переїхала до Парижа, де і пройшли шкільні роки поета. У 1858 Верлен починає писати вірші, посилає Віктору Гюго вірш «Смерть»
1862 році він закінчив ліцей і вступив на юридичний факультет університету. Але через матеріальні проблеми сім’ї в 1864 році почав працювати дрібним службовцем в страховій компаній, після в мерії одного з паризьких районів, а незабаром і в сільській ратуші. У 1863 р його вперше надрукували, це був сонет «Пан Прюдом», який свідчив про захоплення групою «Парнас». У другій половині 60-х років приєднався до цієї групи. У цей період поет цікавився риторикою, іноземними мовами, багато читав Ш.-О. Сент-Бева, Ш. Бодлера, Т. Банвіля, відвідував літературні салони. Велике враження на нього справив Л. де Ліль, навколо якого гуртувалися молоді письменники, які видавали збірку «Сучасний Парнас», де друкувався і Верлен. Але письменник шукав власний шлях, відмінний від об’єктивістської «однобокої» поезії парнасців. Книга Ш. Бодлера «Квіти зла» дала імпульс розвитку імпресіоністичних вражень, символістичного образу. У 60-х роках виходять збірки «Сатурнічні поезії»» (1866) і «Вишукані свята» (1868). Однак широка публіка не зрозуміла віршів Верлена, тривалий час популярність обходила його. 1865 – Верлен працює експедитором в мерії Парижа. У кінці липня 1869 поет познайомився зі своєю майбутньою дружиною Матільдою Моті, а в 1870 р одружився на ній. До збірки «Добра пісня» (1870) увійшли твори, які він присвятив своїй дружині. Однак надії на щасливе сімейне життя не виправдалися Після 18 березня 1871 Верлен приєднався до Комуни. У лютому 1871 письменник отримав листа з маленького провінційного містечка Шарлевіль від тоді ще не відомого 18-річного Артюра Рембо з декількома його віршами. Вони викликали зацікавленість, і Верлен запросив юнака в Париж, вони подружилися. Верлен, незважаючи на вікову перевагу, потрапив під вплив сильної натури Рембо. У 1872 р ховаючись від переслідувань за участь у Паризькій комуні, поет покинув будинок, дружину, дитину і відправився разом з другом Рембо в подорож – до Англії, а після в Бельгію. Роз’їжджаючи по Європі Верлен і Рембо шукали – разом і окремо – своє місце в мистецтві. Під час сварки в липні 1873 М. П. Верлен поранив А. Рембо пострілом револьвера, за що був засуджений брюссельським судом до двох років в’язниці. До того ж суд дізнався про комуністичне минуле поета. У в’язниці він написав вірші, які увійшли до збірки «Романси без слів» (1874). Це вершина музичності Верлена. У в’язниці поет дізнався, що дружина подала на розлучення. Коли 16 січня 1875 він вийшов з в’язниці, ніхто не зустрічав його біля воріт, крім старенької матері. Відчуваючи самотність Верлен знову шукав підтримку з боку Рембо і зустрівся з ним в Шртутгарті. Ця їхня зустріч виявилася останньою: повертаючись додому в нетверезому стані, вони посварилися і влаштували бійку на березі Неккар. Більше вони не бачилися. Повернувшись до Парижа, а після переїхавши до Лондона, Верлен намагався налагодити своє життя: викладав мови, займався сільським господарством, але врешті-решт повністю віддався літературній праці. У 70-80-і роки поет все більше звертається до Бога. Релігійний настрій відбився в його збірці «Мудрість» (1881). У 1884 р виходить збірка «Колись і недавно» і книга літературно-критичних статей «Прокляті поети», куди увійшли нариси про шістьох поетів, у тому числі і про Артюра Рембо, Стефана Малларме і самого Поля Верлена. Естетичні принципи поета отримують досконалу форму у збірниках останнього періоду «Любов» (1888), «Щастя» і «Пісні для неї» (1891). Письменник очолював плеяду молодих поетів. Його вірші отримали шалену популярність. На традиційній церемонії обрання «короля поетів» 1891 після смерті Л. де Ліля, більшу кількість голосів було віддано за Верлена. Але визнання прийшло надто пізно: здоров’я письменника похитнулося. Талановитий поет останні роки хворів і майже постійно змушений був знаходиться в лікарнях. 8 січня 1896 поет помер від кровотечі в легенях