В Московских улицах жила барыня. Не было у неё никого все уехали. Обнажды она увидила Герасима он высокий сильны мужчина но глухонемой с рождения. Она взяла его на работу дворником. Он был хороши ему это нравилось. Герасим полюбил
прачку её звали Татьяна. Они полюбили друг друга. (непомню но вроде так и было) Они хотели поженится но барыня не хотела этого и выдала Татьяну за Капитона (непомню кто такой Капитон)
Герасим очень отчаелся и плохо стал работать. Однажды он в кустах нашол собаку. Он принес её домой и все обрадовались но барыня не знала. Так Герасим не мог говорить собаку назвали Муму. Както барыня увиднла Муму и выкинула её в сад. Герасим не мог её найти. Он стал опять плохо работать но както ночью он почувствавал знакомые лапы и проснулся . Теперь Герасим стал прятать её у себя и ночью выводить гулять. В одну ночь барыне неспалось и она услыхала лай. Она посмотрела и увидела Муму. Она приказала избавится от неё. Герасим попался и согласился убрать Муму. Герасим с Муму пошли в город. Они зашли в кафе. Поели они и пошли кататься на лодке. Герасим проплыл около своей деревне где раньше жил до барыни. Герасим привязал к Муму два камня.. . закрыл глаза.. . и отпустил её он не слышал воды когда открылыл глаза Муму не было. Герасим пришол к барыне и уволился. Барыня его не отпускала но пото отпустила. Герасим опять пошол в свою деревню а барыня скоро умерла. (может пойдёт желаю удачи!)
Поступок Данко из рассказа Горького "Старуха Изергиль". Он вызвался вести людей своего племени через лес, а когда после нескольких дней ходьбы лес не кончился, и люди, отчаявшись, решили убить Данко, он разорвал грудь и вытащил оттуда своё горящее сердце.
Бабушка была добрая, застенчивая. Ей было неудобно принимать помощь от ребят. Она привыкла делать всё сама, ни на кого не надеясь. И, когда ей предложили помощь, ей стало неловко. Мне кажется, что она испытывала смущение. Она испытывала угрызения совести, потому что она отнимала время у ребят.
Исходя из этого, можно сказать, что бабушка была стеснительная, совестливая, благодарная ребятам.
Твір-роздум на тему дружбаМи часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавіше чи заможніше, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.Мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. Мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. А я вважаю не так. Навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. Можливо, він не має змоги. Можливо, не так тобі ця річ і потрібна. Наприклад, якщо пияка вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий ?Раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. Але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». І про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. Але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. І тоді побачиш – хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче лише мати зиск.<span>У мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. Можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. Я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба – якщо ми не загубимося після школи, студентами у дорослому житті. Я дуже сподіваюсь на це....</span>