Майже півстоліття тривала літературна діяльність І. Нечуя-Левицького — одного з найкращих українських письменників. За цей час він написав близько шістдесяти художніх творів, у яких змалював життя різних верств українського населення: селян, міщан, заробітчан, інтелігенції, попів, ченців та інших.
Найкращими творами І. Нечуя-Левицького заслужено вважаються ті, у яких він показав життя українського селянства за часів кріпацтва. «Одне лиш знаю: біль за людей завжди тяжко мене палив», — писав І. Нечуй-Левицький.
Одним із найбільших творчих досягнень письменника є його повість «Микола Джеря», написана у 1878 році. Починається повість чудовим описом природи, де замальовуються річка Роставиця і село Вербівка. Далі разом із письменником ми простуємо стежкою і потрапляємо у село. Звичайне українське село за часів кріпаччини. Тут ми зустрічаємось із головним героєм повісті — кріпаком-бунтарем Миколою, перед нами проходять образи батька та матері героя, його дружини Нимидори, односельчан.
Тяжкими, нестерпними були умови життя селян-кріпаків. З ранку до вечора змушені вони були працювати на пана. Селяни відробляли три дні панщини, потім так звані згінні дні, шарварок. Людське жито стояло й осипалося — його ніколи було жати, — а селян все гнали й гнали на панщину. Жінкам з літа до осені також давали відгодовувати панських каченят, яких вони змушені були годувати за свій кошт. А в довгі зимові вечори дівчата та жінки повинні були прясти панові прядиво. Все це селяни мусили робити й слухати пана. А за найменшу непокору били, як це сталося з Миколою та його батьком. Батько Миколи — Петро Джеря — усе життя покірно робив на пана, але це не врятувало його від панських канчуків. Виснажений непосильною працею, Джеря передчасно помирає. «Вся його сила пішла на чужу користь, на чужу кишеню, — на дорогі оксамитові сукні, на золоті сережки пані Бжозовській, на дорогі наїдки та напитки, на дорогі панські примхи та витребеньки».
<span>Не кращим було життя і в молодшого покоління — Миколи й Нимидори. За свою правду Миколі неодноразово доводилося відчувати на своїй спині панські канчуки. Не минула цього й Нимидора, яка на третій день після пологів встала з ліжка, але не пішла на панщину, за що її й ударив осавула нагайкою по спині. Микола часто замислювався над тим, чому існує така несправедливість. «Він усе думав, нащо Бог так вчинив, що недобре розділив долю між людьми: одним дав панство й степи, лани, а другим дав важку працю, бідність та трохи не торби».</span>
Eсли ты хочешь писать от лица мужчины, то пиши так: Я решил посетить олимпийские игры, ведь я очень люблю спорт. Вот я уже сижу на арене. Соперники начинают сражаться. А теперь прыжки с шестом, это так интересно!!! Наконец то пришло время для моего любимого вида спорта ( прыжки в длину ) Это прыгает великий скакун, и вроде он идёт на рекор, а теперь прыгает соперник, слава Богу он заступил за белую линию.
Получил очень хорошие впечатления. Мне понравились эти олимпийские игры!!!
Ответ:
•Нужно было как-то модернизировать армию. Колесницы защищены, они могли использоваться почти везде, они были быстрые. Они были очень эффективные.
•Преимущества:
1.По подсчетам 6000 человек пехоты и 200 колесниц могли уничтожить армию пехоты численностью в 10 тыс.
2. Колесница отличалась быстротой и защитой.
•Недостатки:
1. Колесницы были недостаточно универсальны в битвах, поскольку требовали ровной поверхности. И, по сути, они больше играли роль психологического оружия, поскольку реальные потери от использования серпоносных квадриг были незначительными.
2.Сами колесницы было на то время высокотехнологичным и дорогостоящим изделием.