Аленький цветочек написал Сергей Темофеевич Аксаков
В 1909-1911 рр. Шолом-Алейхем написав свій
юнацький роман «Пісня Пісень», де він підняв питання кохання на новий рівень.
Головні герої роману - Бузя, Шимек – ще діти, їхнє
перше кохання було повним ліричних відступів, але реальне життя відрізняється
від їхнього уявлення. Життя героїв складається не так, як хотілося б читачу,
але хто в цьому винен?
Якщо казати, чому вони не змогли бути разом, тут
тільки одна відповідь: все мине, все міняється. Діти виростають, необхідність
навчатися змушує поїхати в інше місто, але час триває, а життя продовжується.
Чи має Бузя право на щастя, чи правильно вона зробила, ставши нареченою іншого –
це інше питання. А чи має людина право покинути того, кого вона кохає, а потім
плакати, чому так сталося? Шимек поїхав навчатися, а Бузя залишилась, - і ніхто
не боровся за своє щастя. Можна казати, що на все Бож'я воля, але люди теж повинні діяти.
Я вважаю, що насправді й не було ніякого кохання
Шимека до Бузі, це були тільки мрії, побудова моделі справжнього кохання. Якщо б
він насправді жадав бути поруч з нею, він був би поруч, а не ламав її життя, не
каламутив би воду перед її весіллям.
The photo captures the moment when my mother picks up chords on a guitar. The soul wanted songs. Children also want to participate: they are going to sing a song together. Mom and children are the semantic center of photography. The family spends a fun day - their smiles speak about it. In the background we see a river, still green, but touched by gold forest.
На фотографии запечатлен момент, когда мама подбирает аккорды на гитаре. Душа захотела песен. Детям тоже хочется поучаствовать: они собираются вместе исполнить песню. Мама и дети – смысловой центр фотографии. Семья проводит весело день - об этом говорят их улыбки. На заднем плане мы видим реку, все еще зеленый, но тронутый золотом лес.
<u><em>он пишет о зайце рассказывая про него</em></u><em><u></u></em>