Узнав об ожидаемом наследстве, Онегин едет в деревню, но за дядей
ухаживать ему не пришлось, т. к. к тому времени дядя умер.
Вот наш Онегин — сельский житель,
Заводов, вод, лесов, земель
Хозяин полный.. .
И очень рад, что прежний путь
Переменил на что-нибудь.
Два дня ему казались новы
Уединенные поля,
Прохлада сумрачной дубровы,
Журчанье тихого ручья;
На третий роща, холм и поле
Его не занимали боле;
Потом уж наводили сон;
Потом увидел ясно он,
Что и в деревне скука та же.. .
Автору, в отличие от Онегина, очень нравилось в деревне:
Я был рожден для жизни мирной,
Для деревенской тишины.. .
Автор описывает деревню, “где скучал Евгений”: Один среди своих владений,
Чтоб только время проводить,
Сперва задумал наш Евгений
Порядок новый учредить.
Ярем он барщины старинной
Оброком легким заменил;
И раб судьбу благословил.
С соседями Онегин не хочет общаться, они скучны ему:
Сначала все к нему езжали;
Но так как с заднего крыльца
Обыкновенно подавали
Ему донского жеребца,. .
Все дружбу прекратили с ним.
В это время появляется молодой сосед Ленский:
В свою деревню в ту же пору
Помещик новый прискакал.. .
По имени Владимир Ленский,
С душою прямо геттингенской,
Красавец, в полном цвете лет,
Поклонник Канта и поэт.
Ленский же с удовольствием общается с Онегиным, несмотря на полярную противоположность их характеров:
Они сошлись: Волна и камень,
Стихи и проза, лед и пламень
Не столь различны меж собой.
....Съезжались каждый день верхом
И скоро стали неразлучны.
Так люди (первый каюсь я)
От делать нечего друзья.
Предновогодняя пора для мальчика Коли была ужасна. Он поругался со своей подругой, но ему было все равно. Маленькая Патима много думала и плакала. Наступила та самая новогодняя ночь, которая дарит людям надежду. Патима и Коля обменялись поздравлениями, им было очень грустно за их ссору. Дед Мороз исполнил заветное желание Патиши - дружба с Колей. Вот так весело начался 2018 год. С примирения врагов.
Герой російського билинного епосу. Билина про нього відноситься до новгородському циклу билин. Виникнення новгородських билин дослідники датують XII століттям, часом занепаду Київської Русі та розквіту Новгорода. Новгород був найбільшим торговим містом
Герой новгородської билини Садко – не воїн-богатир, а купець. Був він перш бідний, мав з усього добра тільки «гуслі звончатих», з якими хаживал на бенкети звані, веселив народ. За його майстерність пісняра подарував йому Морський цар три рибки-золоті пера. Закупив на них Садко товару видимо-невидимо, став він багатим гостем-купцем пана Великого Новгорода…
Билина складається з трьох частин, які зустрічаються і в якості самостійних билин. У найбільш древній частині билини розповідається про перебування Садко в підводному царстві. Цей сюжет перегукується з міфам про подорож героя в «інший світ». Такі міфи зустрічаються у всіх народів. У міфах багатьох народів зустрічається і образ співака-музиканта, що зачаровує своєю грою все живе і неживе. Розповідь про те, як Садко розбагатів за допомогою золотих риб, подарованих йому Морським царем, в билину був включений пізніше. Деякі билин в цій частині билини говорять не «Морський», а «Водяний» цар. Самої пізньої частиною билини є колоритний розповідь про те, як Садко намагався «повикупіт’ усі товари новгородські».
Деякі дослідники вважають, що у билинного Садко був реальний прототип – багатий новгородец Садко Ситініч, згаданий у літописі у зв’язку з тим, що він в 1167 році побудував в Новгороді кам’яну церкву в ім’я Бориса і Гліба.
Прочитай ещё разик хорошенько и тогда поймёшь " почему? "
С стихотворением Тучи написал м ю лермонтов