Антична культура<span> - унікальне явище, яке дало загальнокультурні цінності буквально у всіх галузях духовної та </span>матеріальної<span> діяльності, а тому </span>античність<span> - це та частина духовного досвіду всього людства, і основа формування культур багатьох країн, особливо європейських. </span>
Античністю<span> (від лат. Antiguus - «стародавній») прийнято вважати особливий період розвитку Стародавньої Греції та Риму, а також тих земель і народів, які перебували під їхнім </span>культурним<span> впливом. Хронологічні рамки цього культурно-історичного явища збігаються з часом </span>існування<span> самих античних держав з XI - IX ст. до нашої ери і до V століття нашої </span>ери <span>(з часу становлення античного суспільства в Греції до загибелі Римської імперії). Антична </span>культура<span> виникла в умовах рабовласництва, коли </span>світогляд людини<span> вкладалося в </span>міфологічне мислення<span>. Поштовхом для розвитку культури, особливо науки і мистецтва, стала наявність елементарних природничо-наукових знань та писемності; все це є особливо античної культури. </span>
<span>У різні епохи </span>античність<span> надавала вплив на інші культури, тому невипадково до античності став виникати не тільки естетичний, але і науковий інтерес. Це мало місце і в </span>Середньовіччя<span>, і в епоху </span>Відродження<span>. В епоху Просвітництва, коли людство повернулося обличчям до науки, стали з'являтися наукові </span>роботи<span>приватних осіб, де узагальнювався досвід грецьких і римських відкриттів. У кінці XVIII - початку XIX століть античним спадщиною стали займатися вже держави (особливо європейські): розроблялися і фінансувалися цілі проекти по античних дослідженнях. Проводилися розкопки, організовувалися музеї, створювалися перші наукові праці про античну культуру, особливо мистецтві. Невпинне інтерес до питань античності, пронесений через XIX століття, зберігся і в столітті XX: і зараз триває всебічне вивчення античності. І все-таки до цих пір багато антіноведи вважають, що </span>історія<span> античної культури, зокрема мистецтва, ще не написана.</span>
<span>Холмс Шерлок (мистер Холмс) — персонаж цикла детективных повестей и рассказов, прототипом которого стал Джозеф Белл — преподаватель медицинского колледжа в Эдинбурге, обладавший необыкновенной наблюдательностью и умением разбираться в житейских ситуациях с помощью дедуктивного метода, чем удивлял своих студентов, одним из которых был Артур Конан Дойл. X. называет себя сыщиком-консультантом, он берется только за сверхсложные, самые запутанные дела, от которых отказываются Скотленд-Ярд и частные агентства. Не выходя из комнаты, может распутать преступление, над которым тщетно бились другие. Он принципиально отличен от стандартно мыслящих, тупоумных и неумелых полицейских и сыщиков из Скотленд-Ярда, которым никогда не суждено стать профессионалами. Для X. занятие сыщика — менее всего способ зарабатывать деньги. К решению любой задачи он относится как философ, как художник, как поэт. Чем труднее проблема, тем более она ему интересна. Уникальным X. делает высота качеств его личности. Любитель Гайдна и Вагнера, легко цитирующий Горация, Петрарку и Флобера, X. является автором трудов по психиатрии и химии, Ватсон свидетельствует, что X. почти не имел представления о современной ему литературе, политике и философии, он ничего не знал ни о теории Коперника, ни о строении солнечной системы и говорил Ватсону о том, что все это ненужные знания. По мнению X., человеку нужны лишь знания, которые являются инструментами познания мира. )))))</span>
Ответ:
Стихотворение написано в 1942 году. Тема стихотворения - боевой подвиг девушки-медсестры. Идея - подвиг навсегда остается в памяти людей.
Стихотворный размер пятистопный ямб.
Средства художественной выразительности:
эпитеты: раскаленного свинца, мины лютой, печальный час, прядкой золотистой, взор лучистый, спокойная улыбка, молодая жизнь, в час кровавый.
метафоры: Склонился шелк знамен в печальный час; Сто жизней молодая жизнь зажгла
\И вдруг сама погасла в час кровавый. Под ливнем раскаленного свинца.
антитеза: она \ Бессмертною осталась, умирая. Сто жизней молодая жизнь зажгла \ И вдруг сама погасла в час кровавый.
инверсия: Водою напоила их она;
сравнения: кровь ее пылала в них как будто; Как облачко, что солнце скрыть спешит, \ Ресницы затенили взор лучистый. Она как будто впала в забытье, \ Беседу оборвав на полуслове. Как заря рождает день, сгорая, \ Врагу погибель принеся, она...