<span>тоника ....................................................................</span>
Ответ
Образ життя відомого американського поета Волта Вітмена чимось схожий на життя багатьох його колег: він рано змушений був кинути школу, заробляючи на життя, працював розсильним, учнем друкаря, учителем у сільській школі, був репортером і редактором декількох нью-йоркських газет. Шлях його у літературу був насичений подіями, враженнями, різноманітними інтересами.
Збірка ця ніби проголосила поетичну революцію, бо породила незвичайний, гучний, молодий національний голос, такий, як і сама країна. Поет відходить від традиційного віршового розміру заради ритмічного вільного вірша.
Тут наявні порівняння, повтори, асоціації й образи. Нетрадиційна форма й незвичайний, здавалося б, зовсім непоетичний предмет дослідження Вітмена викликали неоднозначну реакцію читачів і критиків: деякі зневажали і критикували збірку, але більшістю читачів вона була помічена і досить високо оцінена.
Молода країна швидко розвивається, пізнає себе. Розпочався великий технічний прогрес: були відкриті парові двигуни, що дали поштовх до розвитку корабельного будування, з'явилися відкриття талановитого винахідника Едісона. Америка почала цінувати не лише міцні м'язи, а й гострий, допитливий розум, що ними керує. Кожній людині відкривалися широкі можливості для розпитку й самопізнання, самоствердження. І В. Вітмен достатньо переконливо й глибоко відобразив це у своєму вірші \"Пісні про себе\".
История страны складывается из истории каждой семьи и отдельно взятого гражданина. Не все люди могут изменить историю государства, но внести свою посильную лепту в его благополучие обязан каждый. Любая эпоха откладывает отпечаток на человечество, на его характер, поступки, мировоззрение. Максим Горький говорил: «В жизни всегда есть место подвигу». В годы Великой Отечественной войны эти слова были особенно актуальны. Я хочу рассказать о человеке, который своими поступками ковал нелегкий путь победы и оставил героический след в истории государства. Это сосед и просто друг семьи, Василий Алексеевич Тимохин.
Двадцать второго июня одна тысяча девятьсот сорок первого года фашистская Германия вероломно напала на нашу страну. Все, от мала до велика, встали на её защиту. В их числе был шестнадцатилетний паренёк Василий Тимохин. Его отец ушел на фронт. Мать осталась с четырьмя детьми. Нервное напряжение быстро подорвало её здоровье, и в считанные дни она умерла. Младших детей забрали в дом ребёнка. Василий остался один. В родную деревню Кольцовка Брянской области ворвались немцы и стали расстреливать мирное население. Подросткам приказали таскать дрова для бани. Васе чудом удалось спрятаться в лесу, а ночью его подобрали партизаны. Это был отряд Сидора Артемьевича Ковпака. Шустрый парнишка приглянулся командиру, и его оставили на испытательный срок. Вначале Василий не участвовал в ночных вылазках. Ему доверяли чистку оружия и одежды, приготовление пищи. С каждым днем положение ухудшалось, немцы подступали все ближе и ближе. Василия начали посылать в разведку. Маленький и юркий, он смело проходил перед носом противника и приносил важные донесения.
Номер Б1
program primer1;var x:integer;beginwriteln('введите целое число');readln(x);write('поледняя цифра числа - ');writeln(x mod 10);end.