Людина – неймовірно складна істота і станом на сьогодні жодна з існуючих наук ще не досягла максимального розуміння тих процесів, які відбуваються в людській свідомості. Одним з найскладніших питань є співвідношення раціональних та емоційних якостей в людині. За чим людина повинна йти – за серцем або за розумом ? Що важливіше – переконання або емоції?
Однією з найсильніших емоцій людини є любов. Кожна людина може любити і робити щось, що буде проявляти і показувати це світле почуття. Любов дуже сильно міняє людину – вона стає більш життєрадісною, займається справами набагато активніше, бачить у всьому хороше, її мозок наповнюється думками про кохану людину і тому все життя в цілому стає набагато позитивнішим. Але змінюється по факту не тільки це. Справа в тому, що закохана людина досить часто може робити і ще деякі дії через свій закоханий стану. Від людини можуть знадобитися найрізноманітніші рішення, щоб любов можна було підтримати. Наприклад, іноді улюблена серцю людина живе в іншому місті і потрібно зважитися на переїзд, щоб бути з нею. Таке серйозне рішення вимагає підготовки і може мати серйозні наслідки. Щоб переїхати до коханої людини в інше місто може знадобитися залишити стабільну роботу, будинок своїх батьків чи університет. Саме в такому випадку і вирішується питання – чи брати до уваги свій розум або своє серце? У деяких випадках раціональна частина все-таки переважує, але потрібно розуміти, що людина може бути розумна лише в любові. Напевно, якщо не прийняти рішення на користь любові, людина потім пошкодує про своє рішення, буде незадоволена або навіть пригнічена. Саме в такі моменти можна переконатися в тому, що лише в любові людина розумна. Закоханий людина завжди йде за своїм серцем і через те є права. Любов ніколи не підведе людину. Людина, яка по-справжньому когось любить, ніколи не пошкодує, якщо піде на поводу у свого серця, а не у свого розуму. Варто цінувати свої почуття і свою любов, адже можливістю любити і відчувати всі ці прекрасні почуття може сьогодні далеко не кожна окремо взята людина.
Безумовно, кожна людина повинна довіряти собі і йти туди, куди кличе її серце. Без любові жодна людина не може повноцінно зрозуміти навколишній світ, вона багато чого не помічає і не розуміє. Тільки в стані любові перед людиною відкриваються нові горизонти, які дозволяють їй подивитися на життя по-новому і приймати правильні рішення.
<span>1. Ссора старых приятелей.
2. Несправедливый суд.
3. Домой.
4. Не надо лекаря, батюшка скончался.
5. Я здесь уже не хозяин.
6. Пожар.
7. Разбойники.
8. m-r Дефорж.
9. Трапеза у Троекурова.
10. А предчувствие не обмануло.
11. Затея Дубровского.
12. Спокойно, Маша, я Дубровский.
13. Князь Верейский.
14. Сватовство.
15. Княгиня или разбойница?
16. Пожалуйста, не хочу за князя!
17. Кольцо.
18. Князь мой муж. </span>
Мигель де Сервантес
талантливый, волевой, справедливый
воевал, боролся, сочинял
Он автор "Дон Кихот"
Писатель
Санчо Панса
ленивый, хитрый, смекалистый
ел, спал, путешествовал
Он помощник Дон Кихота
Оруженосец
В Петербурге Пушкин провел более трети своей жизни –лучшие годы юности и годы зрелости, наивысшего напряжения духовных сил, творческого подъема и бренных житейских проблем. И, наконец, трагическая развязка – дуэль на Черной речке как символ страданий и фатализма в судьбе поэта. Ни один город не был им воспет с таким высоким чувством как “град Петров” и в таких разных произведениях: поэмах, прозе, стихах, письмах.
Но Петербург в восприятии великого поэта оставался всегда двойственным. Это был город его друзей и соратников, символ величия России, но в то же время – столицей империи, дом самодержцев Российских, исполнительно следящей за ним жандармерией (во главе с А.Х.Бенкендорфом, попортившим немало крови поэту; чего стоит объемная переписка только по поводу цензуры его произведений), оплот русской научной мысли и придворного общества. Вот откуда идут столь различные образы Петербурга в творчестве Пушкина.