1) Собственное хозяйство Митраши и Насти.2) Поход за клюквой в лес.3) Спор ребят на счет их дальнейшкго пути.4) Волки. (Рассказ о них) или (Волк сериый Помещик)5) Митраша завяз в Блудовом болоте.6) Забыв о брате, Настя собирает клюкву.7) Спасение Митраши собакой Травкой.8) Смерть серого Помещика. <span>9) Возвращение ребят в деревню, домой.</span>
На картині зображена мати з донькою і сином.
Вони святково одягнуті. На них білесенькі сорочки. Мама акуратно і спокійно надіває на голову дочці квітковий вінок. Він дуже гарний і личить їй. Дівчина дивиться у дзеркало. На її обличчі щирий подив та захоплення від краси. Хлопчик дивиться як змінилася сестра.
Дійство відбувається на природі біля сільської хати. Видно тин. На городі дозрів гарбуз. Надворі кінець літа. Фарби ніжних відтінків передають спокій, дух свята, час відпочинку, особливість українського села.
Василь Голобородько біографія скорочено Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1963 році закінчив середню школу-інтернат. У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967. Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів. Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР. Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. У 1968–1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі. 1988 — Голобородька прийняли до Спілки письменників України. 2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем. Твори Василя Голобородька «Летюче віконце» (1970); «Зелен день» (1988); «Ікар на метелекових крилах» (1990); «Соловейків теремок» (1991); «Калина об Різдві» (1992); «Слова у вишиваних сорочках» (1999); «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» (2002); «Посівальник» (2002); «Українські птахи в українському краєвиді» (2002); «Дохла кішка» (2004); «Летюче віконце» (Вибрані вірші) (2005); «Ми йдемо» (Вибрані вірші) (2006); «Віршів повна рукавичка» (2010); «Зозуля масло колотить» (2010); «Білі кімнатні рослини» (2013);
Мудрость в них заключается и чем взрослее становишься, тем больше понимаешь, что в них скрыта многовековая мудрость
Он стал кондуктором потому что ему было интересно стать кондуктором и всеми покамандовать