У підлітковому віці відбуваються кардинальні зміни організму дитини на шляху до біологічної зрілості. Ці зміни зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Статеве дозрівання впливає на появу почуття власної дорослості, появу інтересу до представників протилежної статі, пробудження нових романтичних почуттів і переживань.
Активізація діяльності гіпофізу спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Прискорюється ріст тіла в довжину. У дівчаток цей процес розпочинається з 11 років, що на 2 роки раніше, ніж у хлопчиків. У зв'язку з бажанням подобатися представникам протилежної статі, така різниця призводить до появи цілого комплексу переживань, особливо у хлопчиків.
Зміцнюється м'язово-скелетна система, зростає фізична сила. Але ріст хребта відстає від темпу росту тіла в довжину. Можна відмітити порушення пропорцій тіла. Простежується невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи. Тому часто порушується робота серця, спостерігається швидка втомлюваність. Здійснюється перебудова моторного апарату. Часто втрачається гармонія в рухах, вміння володіти власним тілом. У підлітків може з'являтися протест проти таких змін зовнішності та формуватися гіпертрофований образ фізичного "Я".
Перебудова нейрогуморальних співвідношень стає основою загальної неврівноваженості підлітка, вразливості, роздратованості.
Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період має принципові відмінності від ситуацій розвитку в дитинстві. Тепер уже інакше розставляються акценти між сім'єю, однолітками і школою. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітка. Інші мотиви розташовуються так: якість викладання предмету, прихильність до своєї школи. Відбувається подальша соціалізація "Я" особистості: усвідомлення своїх прав і обов'язків, прагнення завоювати статус дорослого. Підліток залучається до життя дорослих, вступає в різні громадські організації.
Провідний вид діяльності - інтимно-особистісне спілкування.
Основні новоутворення: почуття дорослості, потреба в са-мореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя.
Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і, разом з тим, відсутність соціального досвіду; відмінності між фізичною і соціальною зрілістю підлітка.
3
У підлітковому віці продовжується інтелектуалізація всіх психічних процесів. Вчителі та батьки більше апелюють до розуму дитини, ніж до почуттів. Продовжує інтенсивно розвиватися теоретичне мислення. Підліток уже вміє оперувати гіпотезами, розвиваються такі мислительні операції, як класифікація, аналогія, узагальнення. Це дозволяє підлітку аналізувати абстрактні ідеї. Проявляється рефлексивний характер мислення. Саме завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з'являється здатність до самоаналізу. Самостійність мислення проявляється в незалежності вибору способу поведінки, схильності до експериментування.
Это никак не может расшифровываться-это ключ или пароль к чему-то.
Как известно, общество, это
совокупность исторически
сложившихся форм совместной
деятельности людей; или же это
обособившая от природа, но тесно
связанная с ней часть
материального мира, включающие в
себя способы взаимодействия
людей, и формы их объединения.
Как видно из определений, в них
самих заложен принцип, что
общество состоит из людей, а значит
люди это часть общества. «Но в них
же ничего не сказано о зависимости
от общества человека» - может
сказать любой. Да, и он будет прав.
В определениях действительности
ничего не сказано о том, что человек
умрет без общества. Но получается,
что если не будет человека, не будет
общества. Так ведь? Общество
складывается из традиций людей,
находящихся в нем. И если
рассмотреть любое общество, взятое
в любое время нашей истории, то
можно заметить, что все отношения
внутри общества регулируются
определенными правилами. Вначале
это были нормы морали, теперь это
более жесткие «документы» – а
именно законом. И за нарушение
этих норм и законов человека
наказывали. Каким же образом?
Человека пытались изолировать от
общества, сажали в тюрьму,
отправляли в ссылку. Ведь уже
издревле было понятно, что человеку
сложно прожить одному. Именно
поэтому они всегда тянулись друг к
другу в первобытном мире, жены
часто ехали за мужьями в Сибирь, да
и тюрьму делают не однокамерные
(хотя и такое бывает) , а
многоместные. Многие люди говорят:
«Я не могу жить среди людей, я
люблю покой и тишину. Мне сложно
общаться с людьми, ибо я
замкнутый, или же потому, что я
больше люблю музыку /книги, чем
людей. Я хочу бы понимаю их» . Да.
Конечно, нельзя отрицать, что
иногда людям легче быть наедине с
книгой или музыкой, чем с людьми.
НО жил ли когда-нибудь этот
человек полностью изолированный
от общества людей? Было ли с ним
когда-нибудь такое, что он не мог
общаться с родными и близкими
неделями, а то и месяцами? Не
думаю. Ведь когда мы говорим, что
нам лучше жить в техникой или
книгой, мы не задумываемся над
всей глубиной этих слов. Ведь я
уверена, что говоря, жить один, он не
думает, что у него на компьютере
есть устройства для личного
общения, как аська, или квип. Или,
что у него есть мама, с которой он
все равно будет разговаривать, тем
самым уже не изолируя себя. Люди,
которые долгое время изолированы
от общества, начинают сходить с
ума. А разве сумасшествие не
признак деградации личности, а
значит и ее смерть? . Хороший
пример, когда люди боролись с
сумасшествием в тюрьме
обрисованы в книге: Шарьера Анри
«Папийон» , где человек, чтобы не
сойти с ума ходил сутками по
камере, отсчитывая свои шаги. А в
фильме «город грехов» ? Ведь там
тоже был изолирован человек от
общества. Но чтобы поддерживать
свой разум в состоянии, он писал
письма каждый день девочке, с
которой, ему пришлось расстаться.
И у него остался светлый ум. Может
быть, человек и сможет прожить без
общества, но личность его умрет.
Умрет его индивидуальность, а ведь
один из признаков общества есть
совокупность индивидов. Человек -
существо биосоциальное, и без
общества жить, развиваться и
состояться как личность не
сможет.
Познавательная активность имеет самое непосредственное отношение и к общим и к специальным способностям. В процессе познавания мира и его явлений через литературу, телевидение и интернет мы сталкиваемся с огромным объёмом информации, которая, потом, нам может пригодится в самых неожиданных случаях. Например, некоторые занимательные факты технических дисциплин, будь то физика или математика, мы узнаем из литературы, читая для собственного удовольствия. Впоследствии, поступив в институт, мы сталкиваемся с проблемным решением некоторой задачи. Но, научившись решать подобные Диофантовы уравнения, мы с легкостью можем решить такую задачу, не прибегая к общепринятым способам. Таким образом, общее развитие нам помогло справиться с вполне конкретной, специальной технической дисциплиной. Таких примеров можно привести массу. Отсюда можно сделать вывод, что общее познание влияет на специальные способности, поэтому имеет к ним самое непосредственное отношение.