Процесс почвообразования – превращение горной породы в почву. Он осуществляется в результате длительного взаимодействия массы материнской горной породы с живыми организмами, продуктами их жизнедеятельности и элементами гидро- и атмосферы. В основе процесса почвообразования лежит малый биологический круговорот веществ, развивающийся на фоне большого геологического круговорота веществ.
Почвообразовательный процесс относится к категории био-физико-химических процессов. Агентами почвообразования являются живые организмы и продукты их жизнедеятельности, вода, кислород воздуха и углекислота.
Наиболее важные слагаемые почвообразовательного процесса:
1. Превращение (трансформация) минералов горной породы, из которой образуется почва (а в дальнейшем и самой почвы).
2. Накопление в ней органических остатков и их постепенная трансформация
3. Взаимодействие минеральных и органических веществ с образованием сложной системы органоминеральных соединений
4. Накопление в верхней части почвы ряда биофильных элементов, и, прежде всего элементов питания
5. Передвижение продуктов почвообразования с током влаги по вертикальной толще формирующейся почвы
a. – выветривание носит биохимический характер. В почве образуются 2 минералы: глинистые минералы и 2 несиликатные оксиды Si, Fe, Al (они малоподвижны и накапливаются на месте образования). Интенсивно разрушаются 1 элементы и алюмосиликаты.
<span>Чешский учёный Грегор Мендель </span>
Производители - зелёные растения, т.к. они дают нам кислород
Потребители - животные, т.к. они едят
Разрушители - бактерии, так как они поедают все, что не попадя
Споровые грибы размножаются мпорами
— два види річкових раків: широкопалий і вузькопалий. Є представниками справжніх раків. Довжина тіла рідко перевищує 25 см, але такий рак живе вже декілька років, а при вилупленні з яєць молодий рак має всього 9 мм завдовжки, хоча вже до кінця першого року свого життя він досягає 4,5 см завдовжки. Яйця самки відкладають восени і поміщають на нижньому боці черевця, де спочатку тримаються і молоді рачки після вилуплення з яєчних оболонок. Міцно вчепившися за черевні ніжки, дитинчата сидять біля матері таким чином до першого линяння, тобто днів 10. Скинувши вперше свою оболонку, молоді рачки починають жити самостійно, хоча ще іноді можуть вдаватися до захисту матері.
Раки дуже ненажерливі і поїдають все, що їм трапиться: дрібних водяних комах і їхніх личинок, пуголовків, водяних молюсків, навіть своїх же трохи менших раків; іноді вони загризають навіть водяного шура, який ненароком потрапить до них у нору; але найулюбленіша їхня їжа — падло, яке вони всюди відшукують. Утім, раки не нехтують і рослинною їжею і поїдають, наприклад, лучину, корінці водяних рослин, моркву, гарбуз тощо. Улюбленим місцеперебуванням рака слід визнати неглибокі річки і струмки з повільною течією і мулистими берегами, в яких вони виривають собі нори, де звичайно і сидять, підстерігаючи здобич. Уночі вони більш активні, ніж удень, і виповзають навіть на сушу.
<span>Найближчою до них морською формою є омар, хоча нещодавно поблизу Вест-Індських островів на великій глибині знайдений ще більш близький до прісноводих рак Thalmatocheles Salevca, який своїм зовнішнім виглядом дуже схожий на річкового рака і відрізняється здебільшого довгими клішнями, усадженими з внутрішнього боку безліччю дрібних зубців. Як і всі глибоководні тварини, він нічого не бачить</span>