Салтыков Щедрин высмеивает чванство, спесь,лень,неприспособленность, барство.
От лица двоечника
***
Снова лицо наполнилось грустью и болью,
Снова мой брат беспокойно листает дневник...
И глупая дерзкая и ненавистная "двойка"
Стоит там, красуется. Так незаконно стоит...
И мама опять со слезами ненужными
Пронзительно смотрит в родные мои во глаза...
А братик всему пока весело учится.
За что мне? За что мне? За что мне такая судьба?
... Диана Жданина.
Ладно уж, это тебе в дар.
На примере главного героя – Евгения Онегина, Пушкин пытается донести читателю, что иногда наши поступки, даже самые незначительные, могут повлиять на нашу же жизнь очень серьёзно.
<span> Когда-то Евгений Онегин отказал в любви Татьяне – любившей его даме. А теперь влюбляется в нее сам до безумства и пишет ей письмо, как когда-то написала Онегину Татьяна. Проходит время… Онегин приезжает к Татьяне и застает её заплаканную, сидящую и оперевшуюся на левую руку. Евгений бросается в ноги своей любимой и молит о прощении его. Состоялся долгий разговор, вследствие которого выясняется, что Татьяна уже замужем и остается быть верной своему мужу, хотя до сих пор тоже не равнодушна к Онегину. Евгений в отчаянье. Жизнь для него сейчас круто сменила поворот. </span>
Перемігши Гектора, Ахілл влаштував пишні похорон Патрокла. Цілу ніч горіло поховальне багаття героя, високий курган насипали ахейці над його прахом. А тіло Гектора залишалося непохованим. Не подобалося це богам, - нечестиво повівся Ахілл з переможеним ворогом. І ось відправив Зевс Фетиду до сина передати волю безсмертних, щоб віддав він тіло Гектора його батькам. Одночасно вісниця Зевса, Ірида, вирушила до Пріаму і повеліла везти Ахіллу багатий викуп. Сам Гермес проводив Пріама в грецький табір, зробивши його невидимим для греків. Увійшов Пріам до намету Ахілла, впав перед ним на коліна і благав: "О, великий Ахілл! Згадай свого батька, такого ж старця, як і я! Може бути, і його місто обложили зараз вороги, і нікому його захистити. Я ж втратив майже всіх своїх синів, ось і Гектор убитий твоєю рукою! Зглянься наді мною! Я і так убитий і принижений, адже немає муки горше, ніж цілувати руки вбивці моїх дітей! "
Згадав тут Ахілл про батька, подумав, що й самому незабаром судилося загинути. Гірко заплакав Ахілл, і плакали вони вдвох, кожен про своє горе.
<span>А потім наказав Ахілл обмити тіло Гектора і одягнути його в дорогоцінний одяг. Обіцяв він Пріаму, що не будуть греки відновлювати битви стільки часу, скільки необхідно троянцям для похорону свого найбільшого героя, і відпустив троянського царя з миром. Голосно ридали троянці, коли Пріам з тілом свого сина на колісниці в'їхав в міські ворота. Плакали всі, навіть сама </span>
<span>Єлена! Ніхто не любив її в Трої, тільки від Гектора не чула вона жодного злого слова, і ось загинув єдиний її друг. Поховали троянці свого могутнього захисника, і стало ясно, що дні великого міста полічені.</span>