<span>Я прочитала повесть Льва Кассиля про отважного мальчика Володю Дубинина, который жил в Керчи и боролся с фашистами в партизанском отряде. Он добровольно ходил на отважные задания, чем очень помогал партизанам. Они прятались и жили в каменоломнях без пищи, воду слизывали со стен по капле. Спасая с моряками своих друзей, он геройски погиб, в память о нём была названа одна из улиц Керчи. Володя был отважный, самостоятельный, мужественный и ответственный. В книге были собраны все события тех времён. Повесть учит любить свою родину и защищать её от врагов незовисимо от возраста так и поступал Володя Дубинин, который вошёл в историю. Я была с экскурсией в этой каменоломне, всё видела своими глазами и прочувствовала ту обстановку. Это были трагические времена. Честь и слава всем защитникам нашей Родины!</span>
Людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь спостерігав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна спостерігати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.
<span>Черемуха душистая
С весною расцвела
И ветки золотистые,
Что кудри, завила.
Кругом роса медвяная
Сползает по коре,
Под нею зелень пряная
Сияет в серебре.
А рядом, у проталинки,
В траве, между корней,
Бежит, струится маленький
Серебряный ручей.
Черемуха душистая
Развесившись, стоит,
А зелень золотистая
На солнышке горит.
Ручей волной гремучею
Все ветки обдает
И вкрадчиво под кручею
Ей песенки поет.
</span>
Вакула-кузнец — главный герой, добродушный парень, очень силён . Вакула простодушен,он влюблен в капризную дочь богатого казака Корния Чуба, семнадцатилетнюю Оксану.
<span>Солоха - мать Вакулы, вдова, кокетливая сорокалетняя женщина, ведьма "знающаяся" с Чёртом. </span>
Ответ:
1)Троекуров был богатым дворянином,а Дубровский был белны дворянином.Знали они друг-друга так как служили вместе.Троекуров Кирила Петрович был своенравным и тщеславным,а Дубровский был честны и решительным.Как то раз они поссорились и Троекуров решил ему отомстить и забрать его дом,так как документы У Дубровского сгорели в пожаре он имел право.Когда они пошли в суд Дубровскому стало плохо и Троекуров выйграл суд.Дубровский заболел и к нему приехал его сын.Как то раз Троекуров приехал помириться,но когда Дубровский увидел его в окне У него случился инфаркт и он умер